Андрухович: Листи в Україну. Версія XXL

"Листи в Україну" - збірка вибраних поезій Ю. Андруховича з циклу Української поетичної антології видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" є чи найбільш повною антологією його поетичного доробку.

Я ніколи не була фанаткою його прози! Не розуміла її... Але коли прочитала його цикл "Листи в Україну" - збагнула, чому його називають одним з Пророків української нації...

Вірші циклу були написані на початку 1990-х років, коли Ю. Андрухович перебував (а за слова поета "тужив і вив совою") у Москві.

Цикл складається з 20 поезій-листів. Зі змісту яких через постійні порівняння автор розкриває своє бачення Московії та України. І це лише 90-ті роки! З прочитаного - нічого не змінилося! Щодо урбаністики - мандрувати Московією те саме, що бути у середньовіччі - "щось таке злочинне, таке причинне прозирає з їхніх сумирних писків. В них минуле каторжне, судочинне - словом, вони схожі на василісків". Проте Україна - "це країна бароко. Мандрувати нею - для ока втіха".

Подібні "соковиті" порівняння і щодо зображення жіноцтва в обох країнах. Росіянки: "Вони тут не стільки юні, скільки терті... Привселюдно поводяться вкрай вульгарно, вкрай бульварно висунуть на кожнім хлопі... Росіянки пишні, з яких купецьке випирає щоками, грудьми, задами, кавалери їхні, також опецьки, імбецили з рисами далай-лами..."

"Українські ж дівчата більш кольорові... Українські дівчата музичні... Садять ружі, малюються на свічадо... Українські дівчата пластичні... Українські дівчата м'ятні... Вони здатні знадити навіть Крішну..."

І це лише невеличкі уривки з цих гостро-поетичних, місцями іронічних, "Листів...", де автор чітко розмежовує культуру, звичаї, поведінку, а головне ставлення до свободи і до народу як нації в обох країнах.

Чого вартують лише кілька пророчих рядків: " Я тут щодня проходжу попри катівні, а мене все вчать: Месія, Росія... Вчать мене: свобода - лише хвороба... Зрештою, це оздоба до в'язниці, якою натхненно править сам народ і сам же сидить завзято..."

Якби цей цикл, ці пророчі листи входили до української шкільної програми кінця 1990-х - початку 2000-х, можливо... Але українська історія, українське суспільство, українська нація пішли іншим - довгим шляхом до своєї Свободи!

Раджу всім прочитати, хто не знайомий з творчістю Ю. Андруховича. Скажу чесно - під враженням від цієї збірки, особливо від "Листів..."!

Дуже гарна, змістовна, приємна на дотик збірка улюбленого постмодерніста - пана Юрія. Дякую!)))