Бабусяча любов — явище беззастережне і стихійне. Як літня злива або
ранковий туман понад річкою. Вона огортає м’яко, лагідно і… завзято. Бабуся
Катастрофа страшенно любить свого онука Ониська. І його вірних друзів
любить. І всіх, хто робить добро іншим — теж. А всіляких негідників
бабуся Катастрофа недолюблює. Відверто кажучи, вона їх терпіти не може. А
якщо хтось, не приведи господи, хоче скривдити її любого онучка, отоді
вже нехай начувається! Бо бабуся Катастрофа тут-таки вдягає свою хвацьку
бандану й оголошує лиходіям війну!